Level 4 Level 6
Level 5

течії та стилі літератури


9 words 0 ignored

Ready to learn       Ready to review

Ignore words

Check the boxes below to ignore/unignore words, then click save at the bottom. Ignored words will never appear in any learning session.

All None

Ignore?
Бароко (XVII — XVIII ст.)
• посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів, образів; • ускладнена форма; • тяжіння до різких контрастів, складної метафоричності, алегоризму; • прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору; • трагічна напруженість і трагічне світосприймання; • настрої песимізму, скепсису, розчарування
Класицизм (XVIII — початок XIX ст.)
• раціоналізм (розум переважає над особистими почуттями); • наслідування зразків античного мистецтва; • нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця); • обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо); • аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви; • встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; • поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).
Сентименталізм (друга половина XVIII — початок XIX ст.)
• відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення; • позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства; • вільна побудова твору; • підвищена емоційність зображення подій та характерів, їх нетиповість; • мальовничі сільські пейзажі; • інтенсивне використання пестливої форми та слів, що означають почуття й настрої.
Романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.)
• зображення незвичайного героя в незвичайних обставинах; • заперечення раціоналізму доби Просвітництва; • культ почуттів; • захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів; • інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.
Реалізм (друга половина XIX ст.)
• типовий герой у типових обставинах; • принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність; • характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя; • розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.
Модернізм (кінець XIX — XX ст.)
• новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком ); • у творах затверджується перевага форми над змістом; • індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача; • психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»; • широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва; • використання символу як засобу пізнання і відтворення світу; • ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці); • естетизм.
Окремі напрями модерністської літератури
імпресіонізм, неоромантизм, символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм, «театр абсурду», дадаїзм, «новий роман» тощо.
Декаданс (другій половині XIX ст- початок ХХ ст)
період занепаду; загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі; позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом.
Постмодернізм (з 1980-х pp.)
• експерементарство із формою, змістом та темою;• культ незалежної особистості; • сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; • як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача; • іронічність та пародійність. (Ю. Андрухович, Ю. Іздрик, О. Ульяненко, О. Забужко)